Ми вітаємо вчителя української мови і літератури з ювілеєм!!!!
Ошколуп Світлана Ярославівна - учитель української мови та літератури вищої кваліфікаційної категорії, Відмінник народної освіти. Педагогічний стаж 18 років. Нагороджена Грамотами МУ «Рибницьке УНО», Посольства України в Республіці Молдова, НДІ українознавства Міністерства освіти і науки України, Міністерства просвіти ПМР. Освіта вища, закінчила Ізмаїльський державний педагогічний інститут. В МОЗ «Рибницька українська середня загальноосвітня школа №1 з гімназичними класами ім. Лесі Українки» працює з 1995 року. За роки діяльності в школі підготувала понад 50 переможців і призерів міжнародних, республіканських, районних олімпіад, науково-практичних конференцій, конкурсів. Є співавтором програми спецкурсу «Зарубіжна література» для 10-11 класів.
- Світлано Ярославівно, чи не могли б Ви відповісти нам на деякі запитання?
- Так, авжеж. Що вас цікавить ?
- Скажіть, будь ласка, якою була школа, у якій Ви навчались, чим вона відрізнялась від сучасної школи?
- Замість колишньої загальноосвітньої школи з’явилися гімназії, ліцеї, коледжі, а також школи різних профілів і напрямків. Замість інститутів і спеціалізованих вищих навчальних закладів тепер здебільшого університети й академії.В моїй школі, крім лінгафонного кабінету іноземної мови, не було ніяких сучасних комп’ютерних класів з мережею «Інтернет». В чому я зараз дуже заздрю нашим учням. В моєму класі навчалось 26 учнів. Всі стали успішними людьми. Серед них є лікарі, вчителі, бухгалтери.
- Чим відрізняються сучасні школярі від тих школярів, якими були Ваші однокласники?
- Моє покоління було жваве, більше рухалось, вело активний відпочинок (спорт, природа). Покоління, виховане Інтернетом – мляве (мобільні телефони, комп’ютери, планшети, соціальні мережі), воно живе розумом інших. Хотілось, щоб сучасне покоління більше спілкувалось живою мовою, читала художню літературу, вело більш активний спосіб життя .
- Отже, Ваше покоління мало зовсім інші інтереси, ніж наше. Чи можете Ви розповісти нам якусь цікаву історію зі свого шкільного життя?
- Одного разу на уроці літератури мій однокласник розказував вірш Т. Шевченка «Якби ви знали, паничі» й оговорився – замість слів «якби ви знали, паничі, де люди плачуть живучи», - сказав: «якби ви знали, паничі, що люди роблять уночі». Сміху було, і навіть вчителька сміялась, а потім ледве всіх заспокоїла. Після цього однокласника, вже нікого не викликали розказувати вірш, чому ми дуже зраділи, бо вірш був немалий за розміром.
- Дякую Вам за відповіді, мені було дуже цікаво з Вами поспілкуватись. З ювілеєм Вас! До побачення.